Малопомітне скорочення LCA здійснює революцію у світі. LCA дає змогу вивчити, який вплив на стан довкілля має кожна наша дія: споживання морозива, вибір підгузків або користування послугами інтернет-кафе.
Для невтаємничених програма, що обслуговує Life Cycle Assessment (LCA), тобто оцінку життєвого циклу, нагадує нескінченно складний роман у романі.
Візьмемо невинний CD-диск - ввівши у комп'ютер деякі дані (його компоненти, місце їх виготовлення, обсяг та місце виробництва самого диску), ми отримуємо уявлення про прапочатки його виробництва. Тобто, у цьому випадку, аж до копалень бокситів в Африці чи Австралії, де видобувають алюмінієву руду, далі про виробництво полікарбонатів, споживання води, лаків і золота, тобто всього, що дає кінцевий результат. Можна також вивчити оцінку життєвого циклу фарб, які були нанесені на диск. Або прослідкувати етапи виробництва алюмінію, його транспортування, споживання і, нарешті, утилізації. Перед очами мерехтять десятки компонентів і - що найголовніше - ступені їх впливу на навколишнє середовище.
Таким чином можна вивчити все: акумуляторні батареї, каналізаційні труби, але й діяльність, яку важко оцінити кількісно, наприклад, роботу дрібної майстерні. Можна навіть уявити LCA радості чи гніву.
Це не божевілля, а дедалі поширеніша реальність, що утверджується також у Польщі.
Потужний інструмент
Попри те, що робота над цим методом триває з 1970-х років (піонерами були американці), лише у 1990-і роки нідерландські дослідники з Centrum Mielieukunde у Лейдені досягли задовільних результатів. Мета видається настільки простою, наскільки й важливою: екологи, наука, виробники, а також дедалі свідоміші споживачі давно мріяли про алгоритм, який докладно і водночас чітко показав би, як діяльність людини впливає на стан навколишнього середовища. Вони хотіли мати інструмент, що вивчити вплив не лише важкої промисловості, але й упаковки, транспорту, харчових продуктів.
З часом це стало можливим, переважно завдяки комп'ютерам та дедалі точнішій звітності, яка дає змогу вивчати ризики для навколишнього середовища, пов'язані з досліджуваним предметом від його колиски і аж до могили („from cradle to grave"). Найсучасніше програмне забезпечення для оцінки життєвого циклу нині може проводити аналіз невизначеності (математична система для розрахунку інтервалу, у якому знаходиться справжнє значення) або має вбудовану бази даних з мільйонами категоризованих за регіонами світу подробиць, які стосуються, наприклад, виробництва бавовни у Центральній Азії або точних викидів CO2 у Польщі. Оцінка життєвого циклу досліджує також канцерогенні чинники, зміну клімату, екотоксичність, використання мінеральних ресурсів та витрати палива.
Виявляється, що іноді здавалося б невинні дії обтяжені дуже великою відповідальністю за стан навколишнього середовища. "Це потужний, дуже складний інструмент на стику екології та економіки, - пояснює професор Ханна Жаковска з Науково-дослідного центру упаковки [Centralny Ośrodek Badawczo-Rozwojowy Opakowań, COBRO] у Варшаві. - Він вказує на вразливі періоди життя продуктів, тобто на моменти, у які вони мають найбільший вплив на навколишнє середовище. Це дає змогу скоротити споживання природної сировини і енергії, а також досягти економії коштів, особливо в країнах, де виробництво обтяжене екологічними зборами".
Торби під мікроскопом
Те, яким складним і захоплюючим інструментом є LCA, показують останні дослідження вчених з COBRO. Вони порівняли вплив, який справляють на навколишнє середовище торби одноразового та багаторазового використання, як з пластику, паперу, так і - які представляють як найбільш екологічно чисті - з бавовни, які у 2009 році замовило міністерство охорони навколишнього середовища. - Вже на цьому етапі ми були змушені від чогось відмовитися, інакше б дослідження не мало кінця, - розповідає Tygodnikowi Powszechnemu Гжегож Ганчевскі з COBRO. - Одним з найважливіших елементів оцінки життєвого циклу продукту є визначення меж простору, який досліджуватимуть. Тому ми не брали до уваги написи на бавовняних торбах, тому що вивчення складу фарб відкрило б нове поле досліджень. Бавовняна торба і без цього виявилася дуже складним продуктом - додає він. - Ми відслідковували виробництво від моменту вирощування бавовни до моменту, коли вона потрапляла на смітник. Торба мала пластикову застібку-блискавку та зміцнення, так що нам довелося взяти до уваги видобуток нафти. Разом це дало 2056 складників.
Вчені вигадали також для проведення досліджень спеціальний тест. Протягом кількох днів вони проводили опитування у дільниці Садиба у Варшаві - між торговим центром, ринком та багатоквартирними будинками на вул. Констанціньській. Незмінною умовою, яку вони визначили, перевіряючи, якими торбами найчастіше користуються мешканці, було... "перенесення 5 кг продуктів чи товарів на відстань 500 м". Вони вивчили також частоту, тобто кількість випадків використання кожної торби. До цього моменту особливих несподіванок не було. - Середня частота використання бавовняної торби становила 152 рази, середня частота паперової торби - ледве 2 рази, - розповідає Ганчевскі. - 20% респондентів використовували багато разів торби з тканини і синтетичних матеріалів, майже 16% використовували одноразові пакети з тонкої поліетиленової плівки, і 12% - пакети з грубої поліетиленової плівки, які можна розглядати як торби багаторазового використання. Паперові торби використовує близько 9% мешканців Садиби, торби з натуральних тканин - близько 7%. Ці дані були необхідні, щоб побудувати базу, на якій відбувалися подальші розрахунки.
Як не зійти з розуму?
Несподіванки почалися пізніше. Результати, які вони отримали у середньому варіанті, вражають, тому що вони не збігаються з уявленнями щодо шкідливості упаковок. COBRO порівняло упаковки з точки зору різних категорій впливу на навколишнє середовище: наприклад, канцерогенних чинників, викидів органічних і неорганічних сполук, зміни клімату, землекористування і т.д.
Результат? У всіх випадках найбільший вплив на навколишнє середовище мала паперова торба для дворазового використання. - Вона важка, їх використовують найкоротше, а технології обробки паперу має важкий вплив на навколишнє середовище, - пояснює професор Жаковска. Проте - увага: якщо ви використовуєте паперову торбу кілька або кільканадцять разів, це значно знижує її вплив на навколишнє середовище.
Крім того, виявляється, що бавовняна торба має більший вплив на ризик розвитку раку, землекористування чи використання мінеральних ресурсів, ніж торби з пластику, хоча одночасно під час її виробництва споживається менше викопного палива. Вирощування бавовни вимагає великої кількості води, інтенсивного використання добрив, пестицидів, а також негативно впливає на біорізноманіття екосистем.
Добрі результати мають торби з поліетиленової плівки. Дослідження показали, що в середньому їх використовують дев'ять разів. З такою частотою використання їхній вплив на якість екосистем є мінімальним, а найбільший вплив породжується використанням викопних видів палива. Ще одне зауваження: у випадку використання цих торб лише чотири рази, їхній вплив на навколишнє середовище є настільки ж великим, як і бавовняних торб, натомість, у випадку одноразового використання вплив торби з поліетилену на навколишнє середовище зростає суттєво, що викликає найбільше навантаження на навколишнє середовище серед всіх досліджуваних типів торб.
Дуже добрі результати мають також торби з поліпропіленової тканини. Як і в інших випадках, позитивний вплив на оцінку має велика кількість разів використання.
Якщо йдеться про канцерогенні чинники, перше місце знову за паперовою торбою (якщо припустити, що нею скористаються два рази). Відразу за нею йде торба з плівки, схильної до швидкого біорозкладання.
Професор Ханна Жаковска: - Оцінка життєвого циклу продукту є чудовим інструментом, який може показати повну картину впливу упаковки на навколишнє середовище, від моменту отримання сировини і аж до переробки або нейтралізації відходів. Завдяки дослідженням різних упаковок ми можемо обирати ті технології та матеріали, що мають найменший вплив на навколишнє середовище.
- Ці дані повинні бути тільки відправною точкою, - заспокоює Гжегож Ганчевскі. - Буде достатнього того, що ми використаємо паперову торбу чотири рази, і її вплив на навколишнє середовище зменшується і стає майже таким самим, як у випадку з бавовняною торбою. У цьому випадку порада, яка випливає з оцінки житєвого циклу, є простою: використовуйте торби якомога довше. В іншому випадку це буде порада змінити виробничий цикл.
Аналогічні складні результати можна отримати практично у кожній галузі життя. Вони викликають бурхливі дискусії: система настільки всеохопна і можна так встановлювати межі досліджень, що з'являється ризик маніпуляцій. Наприклад, у Європі і США триває бій між виробниками ПЕТ-пляшок [пляшок з поліетилентерефталату – Z] і скляної тари. Обидві сторони, використовуючи оцінку життєвого циклу, намагаються довести, що пропонована ними упаковка є більш екологічно чистою, ніж в конкурента.
Деяка інформація, проте, здається, не викликає сумнівів: як не крути, з досліджень випливає, що ніщо не зрівняється за шкідливістю з одноразовою тарою з алюмінію.
Як, маючи перед очима безліч результатів, деталі, висновки, не зійти з розуму? Такі докладні дослідження показують, що немає продуктів нейтральних за своїм впливом на середовище, різним є лише вплив, який вони справляють.
Важливо, що вони також доводять, що те, що ми часто вважаємо екологічним продуктом, з охороною довкілля не має нічого спільного.
Автор: Міхал Ольшевскі [Michał Olszewski]
Назва оригіналу: Tajemne życie produktów
Джерело: Tygodnik Powszechny, 17.05.2011
Зреферував Омелян Радимський
Немає коментарів:
Дописати коментар